Кримська Лірика by Мало

Яйло моя, синьоока,
І долини мої, синьоблузі, –
Свердлить мене печалі ток,
Як на голові малий картуз.

І моря дух,
Що пливе з Картаген,
Хитає мої азіатські ніздрі.
Це ж – в тобі (о, – в тобі!)
Мій прапредок Музген,
Що зродив мене так пізно.

О, Яйло гола! –
Ти була прекрасна
Під цівкою іржастого сонця.
Тепер зранили первість твою
Колючою щетиною стрункі віхті сосен...

Яйло ж моя, синьоока,
Ви, долини мої синьоблузі! –
У великий печалі ток
Я по вуха
Вгруз.

Аю-Даг. Аю-Даг.
Ай, коли ж то сонце встане.
Ай, коли пужне жужелицю жовтий день.
Ай, коли поверне засмалену шию пахка Мар’яна.
Ай, усе біжать сердиті баранці.
Ай, усе ржуть люті коні на морі.
Ай, усе лящить у горах окатий коваль.
Ай, шкода.
Ай, нудно…
Аю-Даг – сонце моє!
Ти – сонце моє!

(слова - Юліан Шпол)