Радіо "Агенти змін". Інтерв'ю з Мітєю Гуріним: реконструкція мерії by Агенти змін

В рамках дослідження публічного простору київської мерії, результати якого ляжуть в основу ТЗ для архітекторів на реконструкцію першого поверху, ми поспілкувались з міським активістом Мітєю Гуріним (https://www.facebook.com/mitya.gurin)

Основні тези:
Відкрита мерія — це зрозумілий продукт. Але якщо ти приймаєш рішення зробити відкриту мерію, то це політична позиція. Робити відкритий простір і зображати відкритий простір — це різні завдання і адміністрація повинна це розуміти

У нормальному місті, якщо мерія є shared-ресурсом, то вона повинна бути частиною міста, важливим нервовим вузлом. Люди, які приходять туди з важливих справ, повинні разом з мерією отримувати комфортний для перебування простір. Зараз мерія непридатна для перебування людей

Хол мерії і простір перед ним повинні бути частиною міста, якісного: доступного та комфортного. Для простору це означає, що він повинен бути світлим і транслювати відкритість і безпеку — там повинні бути люди

Кабінети — це радянська система. Її потрібно ламати і робити простір відкритим

Якщо у тебе є зрозуміла проблема, то повинна бути зрозуміла процедура її рішення і зрозуміле місце, де про цю процедуру можна дізнатися

Там є їжа. Але має бути зрозуміло, що це не відомча їдальня "для своїх", а може використовуватися всіма киянами

Повинні бути чисті туалети і має бути зрозуміло, де вони знаходяться і що вони безкоштовні до використання. Повинно бути зрозуміло, що всередині є туалети — туалети в Києві притягують людей

Люди не розуміють як працює державний апарат (і муніципальний апарат зокрема). Тому найважливіше з точки зору профільної — це пояснення, що тут взагалі відбувається і як тут все влаштовано. Можливо, потрібно запускати якісь пояснюючі заходи, якщо будуть лекційні майданчики.

Відкритість є не станом простору, а процесом, який відбувається в цьому просторі. Якщо мерія хоче бути відкритою, то цю відкритість вона повинна виробляти: і тим, як вона сконструйована, і тим, як вона цю відкритість доносить

Простір перед мерією є площею і ця площа повинна мати назву, вона ніяк не названа і неосмислена

Відкритий простір в мерії вимагає визнання того, що місто — це люди. Всі повинні визнати, що це наш спільний простір

Потрібно виселити всіх, хто не контактує з відвідувачами. Інших посадити в одному приміщенні і пускати людей через ресепшн. Вивільнену площу можна корисно використовувати як лекторій або коворкінг (просто лобі, де працює wi-fi і люди можуть посидіти і попрацювати або почекати)

Потрібно розуміти, що для лекторію і коворкінгу потрібен менеджмент. Управління цим приміщенням можна віддати на конкурсних засадах грамотному підряднику

Запити від громадськості досить банальні. Наприклад, створити ОСББ. Якщо буде місце, куди можуть прийти 5-7 чоловік з дому і їх проконсультують, це буде дуже добре

Це буде не контактний, а промо-центр — він буде розповідати про можливості, які дає місто

Мерія перестане бути пост-радянським простором з кабінетами, в які ти приходиш як прохач, коли вона почне виробляти нові сценарії і смисли. Це може бути інфопойнти з буклетами та консультантом, на якому тобі розкажуть, що з якого питання робити і куди йти

Простір створює правила. Коли в приміщенні всі в уніформі, то відвідувач розуміє, що це простір з певними правилами. Коли людина стикається з бездушною машиною держави і починає волати, зазвичай він просто не розуміє, що з цим усім робити і відчуває несправедливість. Якщо його ставити в раціональну рамку, то він перестає волати. Коли в приміщенні тепло, світло, співробітники в уніформі і є комфортна лаунж-зона з диванами, то стати посередині та починати кричати — це дивно

Всі методики спілкування з людьми описані велику кількість разів. Потрібен ресепшн, на якому зможуть людей направляти в конструктивне русло. У ПриватБанку ж з усіма вміють спілкуватися

Немає сенсу і потреби в боротьбі зі зловживанням відкритістю цього простору. Нам потрібно всім визнати, що в Києві є і бомжі, і божевільні люди.